Мене вбили в зимку 2014 року, в один із тих днів, коли лютий був незвичайно лагідний, пулі літали мов бджілки над медом, одна з них обпекла моє серце, солодке мабуть...А в новинах замаяріли повідомлення: «Небесна Сотня-янголи, які стали Героями".
Я упав немов олов"яний солдатик і лежав. Коли мене перевернули, зауважили що я мабуть на той світ пішов одразу. Моє лице виражало спокій, здавалося я от от проснуся від гарного сну.Я знав що померти за Україну не найгірша смерть.Тепер я охороняю вас у Сотні з небес.
   
Ми всі вдячні"Небесній Сотні" за їхню жертву...Адміністрація пропонує написати кожному з наших Героїв лист...це може бути кілька слів, або ціла історія, головне від серця...На 40 днів ми збиремося в центрах своїх міст з повітряними кульками прикріпимо до них листи і фото з поміткою "Небесній Сотні" й відпустим їх в небо
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав..
І з кровю перемішана сльоза....
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін-
Спереду––сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже їм не болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла
| 
